ЄДНАЙМОСЯ І ДІЄМО! ДІЄМО І ЗДОБУДЕМО! (оновлено)

Ігор Найда, Голова СОГ «Демократична Київщина»

Загострення суспільно-політичної кризи, поглиблення процесів економічного, культурного і духовного занепаду, реалізація антиконституційного курсу в державі підштовхують саме суспільство взятися до рішучих та невідкладних дій. Ми мусимо терміново приймати рішення для порятунку країни і не маємо право втрати вирішальний шанс змін!

Про критику Майдану. Останніми тижнями помітно збільшився шквал різнобічної критики, і не лише Майдану як явища, а й конкретних дій, заходів, персоналій, організацій, методів роботи, один одного. Ми не маємо права звинувачувати один одного, тим паче шельмувати і протиставляти. Критика не є джерелом істини. Вона має право на життя тільки тоді, коли є неголослівною і конструктивною. Будь-які зібрання, зустрічі, домовленості мають проявлятися у прийнятті рішень і безумовному їх виконанні. Вмієш і знаєш що й як – зроби це, ні – шукай людей, які вміють і знають, та сідай домовлятися про спільні дії.

Переконаний, що не на часі шукати ворогів. Манкурти знаходилися в усі часи, але потрібно бути сильнішими за них, а не слабшими! Ми на це приречені, й обов’язково маємо правильно використати свій історичний шанс!

Звісно, якщо критика спрямована на викриття і виявлення бандюка, хабарники, негідника, як це робить, наприклад «Автомайдан», спираючись на конкретні факти звинувачень, то такі заходи можна лише вітати і підтримувати.

Доречним є запровадження інституту народного суду. Паралельно до рішення державних судів він буде виносити своє обґрунтоване рішення і оприлюднювати його серед найширших верств населення. Люди мають право бачити і чути правду й тих, хто намагається її приховати. Благо, досвідчених юристів, готових працювати на волонтерських засадах, вистачає по всій країні.

Принципи формування Народних Рад. Це ще одне питання, яке викликає неабиякі суперечки і дискусії. Яскравим прикладом тому – місто Ірпінь на Київщині.

Сьогодні тут через нелегітимні спроби засновування псевдо-Народної Ради до влади рвуться особи, що вчора займали посади мерів та їх заступників, входили до різноманітних «кишенькових» структур для обслуговування влади чи партійних бонз, неодноразово дискредитували себе і вже не мають довіри у мешканців. В таких умовах громада, як ніколи повинна об’єднуватися і протистояти навалі. Бо саме тепер, відверто і цинічно, відбувається нехтування інтересів містян та знищення зародків громадянського суспільства, які так важко плекає Україна.

Замість продовжувати проштовхувати в органи народовладдя людей без совісті та репутації, з’ясовувати міжособистісні стосунки мусимо сконцентрувати енергію на підтримці молодих лідерів та незаангажованих досвідчених фахівців, яким під силу навести лад у власному домі. Насамперед тому, що ті не ставлять себе зверхньо, не вважають себе істиною в останній інстанції і не женуться за матеріальним збагаченням. Наша дорога не шляхом війни, а конструктивного діалогу, де на передній план виходять: ПОРЯДНІСТЬ, ПРИНЦИПОВІСТЬ, ПРОФЕСІОНАЛІЗМ!

Дієвим інструментом відсіювання «зерен від лушпайок» є народна люстрація (самолюстрація). Вже нині низкою демократичних неурядових організацій поширюється люстарційна анкета, відпрацьовується пошук оптимальних механізмів виявлення лідерів-менеджерів народної довіри.

Окрім всього розпочата ініціатива допоможе сформувати списків людей, які готові долучатися (не за гроші!) до наступної виборчої кампанії і т.д. Провадити це сьогодні, хоча потрібно було – ще вчора. Створювати дієві групи людей – непартійні, а суспільно-політичні, громадсько-політичні. Політика – це справа кожного громадянина, це суспільний  гуртожиток – влаштування життя між людьми.

Президентська чи парламентська республіка? На жаль, розбудова конституційного процесу в Україні весь час відбувається без державницької стратегії, а суто під персоналії чи конкретний момент. У 2004 році – заради перемоги В.Ющенка, у 2014 році – зарази обмеження повноважень і поразки В.Януковича.

Переконаний, що лише президентська форма правління здатна сьогодні сприяти розвитку України й мінімізувати ризики на шляху державотворення. Парламентська – видається недієвою, через відсутність розвинутого громадянського суспільства (підкуп та залякування виборців, технологічне маніпулювання їхньою думкою), крах виборчої та судово-правової систем (проблеми від формування виборчих комісій до контролю та оскарження результатів волевиявлення). В таких умовах інститут партії просто не здатен адекватно функціонувати. Більш того, в житті країни нерідко трапляються ситуації, коли парламентаризм не здатен убезпечити від прийняття неадекватних, навіть небезпечних для існування країни рішень.

Безумовним є і те, що діюча модель не відповідає потребам країни і держави. Необхідне термінове доопрацювання та вдосконалення Конституції України, що має здійснити Конституційна Асамблея з осіб, які не заплямували себе, є професіоналами і надалі впродовж мінімум 20-ти років не будуть займати будь-які посади в органах влади. Потребують окреслення такі позиції: відповідальність Президента, процедура імпічменту, баланс між гілками влади (дотримання принципу недомінації) тощо.

Схід чи Захід? Уроком для суспільства стала відсутність спільного бачення України. Сьогодні говорять про два можливі вектори: східний та західний. Проте, на мою думку, та людей, котрі активно долучилися до діяльності СОГ «Демократична Київщина», на першому плані мають бути принципи і тільки потім цінності та вектори розвитку.

Допоки не буде визначено принципи, на основі яких гуртуються суспільні сили конструктиву, допоки не буде сформульовано конкретні цілі – все решту практично неможливо спланувати і виконати. Це буде той самий хаотичний рух, що його ми мали понад 20 років.

Потрібно негайно припинити балачки про імовірні сценарії розколу України, визначення істинних та неістинних українців, своїх та чужих. Майдан показав готовність та вміння об’єднуватися у складний час, незважаючи на національність, географічний, соціальний чи майновий статус. Лишилося навчитися закріплювати та поширювати всі корисні уроки, здобуті на Майдані.

Більш того, нам потрібно навчитися розмовляти тією мовою, що нею спілкуються так звані «східняки» та «південці». На сході та півдні України корінне населення було винищено (варто подивитися перепис населення 1896 року хоча б на Слобожанщині та Луганщині), а разом з ними зникла й звична система цінностей. Нам необхідно пізнати і зрозуміти їхні цінності. Нічого не можна нав’язувати, а слідувати принципу недомінації.

Про зміну системи. Командно-адміністративна система, що продовжує діяти з радянських часів і по сей день, повністю засвідчила свою непридатність і неефективність до сучасних умов. Коли нинішніх виконавців не питають – «Що ти можеш?» або «Що пропонуєш?», – а кажуть – «Візьми і дай!», – то ще більше деградують і прискорюють свій крах. Це варіант існування, а не життя.

Ми пропонуємо життя! Використання сучасних засад лідерства і менеджменту, що сприяють створенню системи управління, в якій чітко визначено місію, принципи та цінності, шлях, яким йдемо, і напрямок. Відтак повинні активно обговорювати і протидіяти всьому недолугому. Притому нікого не маємо права ображати чи осуджувати. Найлегше сказати, що той чи той – «поганий». Але ж він наш, тим паче той, що при владі!!! Він не взявся звідкілясь і в нікуди не випарується! Ну, нехай зникне зі системи 10% подібних, але ж 90% залишаться. Що робити з ними? Розділитися стіною чи не помічати їх? Такі люди повинні отримати шанс усвідомити свої помилки, переосмислити себе самого і розпочати нове життя.

На жаль, те що створюється нинішніми політичними діячами від влади, навіть і тріумвіратом від опозиції та їх послідовниками, у більшості нагадує повернення до старої системи, що дискредитувала себе. Громадськість повинна допомогти їм вийти з цих лабет: об’єктивною оцінкою ситуації, підходами на локальному рівні, інтелектуальним тиском, конструктивними пропозиціями, демонстрацією розумних альтернатив й інших точок зору на вирішення проблем. Роль громади дуже велика! Але вона має бути освічена з точки зору вміння не тільки постановки задач, а їх виконання і контролю.

Не забуваймо й про необхідність розгортання безперервної просвітницької кампанії, аби подолати інформаційний вакуум, в якому перебуває значна кількість наших співвітчизників. Навчання управлінню та формуванню управлінців – це ті пріоритети, над якими більше 3-х років активно працює СОГ «Демократична Київщина» та низка партнерських організацій. Є конкретні здобутки як на регіональному, так і всеукраїнському рівнях у галузях навчання та виховання молоді, культурології тощо. Зокрема, триває процес формування національної ідеї, успішно реалізовано і буде продовжено проект «Лідерська Україна», йде робота на розбудовою стосунків між громадськими активістами, громадським організаціями та політичними партіями. Наступне завдання – вивести ці напрацювання на системний рівень.

Кожен має свій шлях і своє баченнЯ. Позитивний досвід засвідчує, що коли людина усвідомлює принципи множинності та індивідуальності, навіть незначна координація спільних зусиль здатна забезпечити можливість стрімкого, розумного, життєдайного розвитку суспільства та країни. На нас чекає нелегка, тривала і  чорнова робота. Проте лише поєднавши разом волю вільних громадян, вміння, бажання, ресурси, ми зможемо реалізувати нашу спільну українську мрію. Маємо для того історичний шанс, який зобов’язані використати  максимально продуктивно! ЄДНАЙМОСЯ і ДІЄМО! ДІЄМО і ЗДОБУДЕМО!

   

Ігор Найда, Голова СОГ «Демократична Київщина»