ЧИ БУТИ УКРАЇНІ НОВОЮ ЄВРОПЕЙСЬКОЮ РЕАЛЬНІСТЮ?

«Цей світ віджив своє».

«Україна – територія війни». «Уся система побудована на нелюбові до людини».

«Нікому не потрібна щаслива людина, яка була б вдоволена собою, бо не буде споживачем».

«У нас є все, але ми самі - проти себе».

«Найбільша наша проблема – відсутність любові один до одного».

 Ці та інші думки лунали із вуст багатьох науковців, керівників установ, громадських та політичних лідерів в Ірпені 16 лютого під час науково-практичної конференції «Україна як нова європейська реальність ХХІ століття», організованої Спілкою об’єднань громадян «Демократична Київщина», громадським об’єднанням «Українська справа», фундацією конструктивних ініціатив «Третя сила», Центром розвитку суспільства та ГО «АН «Трипільська цивілізація».

Серед учасників – професор, доктор. географ. наук Петро МАСЛЯК, проф. Петро МЕЛЬНИК, доц. Кирило СТЕЦЕНКО, проф., доктор філософії Микола Недюха, відомі громадські діячі - Олексій ТОЛКАЧОВ та Олексій Кляшторний, аналітик і письменник Костянтин Матвієнко, народні депутати минулих скликань Володимир Філенко, Василь Гаврилюк, Микола Чечель та ін. Модератор – канд. мед. наук, громадський лідер – Ігор Найда, який у вступному слові наголосив на важливості мріяти, формувати досяжні, разом із тим викличні цілі, розробляти конкретний план їх реалізації, що дозволить досягнути бажаного результату.

Ряд проблем, порушених учасниками конференції, має загальнонаціональний характер і стосується напрямків пошуку відповідей на виклики суверенного розвитку в умовах глобалізації, політико-правового забезпечення народовладдя як визначальної форми українського державотворення, стратегічних орієнтирів формування України майбутнього.

Доповідачі висловили занепокоєння багатьма процесами, які відбуваються в державі, звертаючись як до керівництва, так і до народу загалом. На думку вчених, в Україні на дуже низькому рівні «культура думання про ближнього. Навіть немає не викривленої любові до себе. Її відразу сприймають як егоїзм споживацтва». «Корінь усіх проблем – не в політичній чи в інших системах, а в самих людях, у рівні їхнього розвитку, в особистісних якостях, прагненнях, цінностях і устремліннях». «Сьогодні криза – це криза цінностей, мрій і цілей. Ми не маємо мрій, які б нас піднімали і допомагали розвиватися. Власне, проблема Європи у цьому плані ще більша: немає до чого прагнути, куди йти. 60% молоді в Європі живе на антидепресантах» (О.Толкачов).

«Вибірна демократія себе вичерпала. Влада продукує корупцію, вона не є прогресом. Нам нав’язують сталий розвиток, а потрібно здійснити прорив. Важливим є впровадження цифрової демократії. Цифрова демократія створює новий тип громади – розподілена громада. Мешканців територіальної громади об’єднують перше за усе спільні комунальні інтереси, а розподіленої, також і соціокультурні, інтелектуальні, професійні. За типом соціальної мережі. Сама держава перетвориться на мережу мереж, які вийдуть за межі суверенної території» (К.Матвієнко).

Потенціал для такого прориву, на думку багатьох учасників конференції, у нашої держави є. «Україна може створити нові моделі колективного світогляду, моделей поведінки і запропонувати їх усьому світу». Просто треба «дивитися на необхідні кроки не з сьогоднішнього стану речей, а з погляду України майбутнього: «Обговорюючи питання майбутнього, ми маємо бути ТАМ, а не тут. Для цього вкрай необхідно єднання минулого і майбутнього» (П.Мельник).

«На сьогодні в умовах глобалізованого світу ми ведемо боротьбу ні за що. А це вже програш. Ми маємо проводити експансію, експансію культурну, духовну, світоглядну. Для цього є всі передумови. Якщо ні, то й далі будемо заганяти себе в гетто» (В. Литовченко).

«Потрібно гуртуватися, знаходити спільні ознаки і рухатися» (М. Чечель). «Боротьба проти сучасного несправедливого та відчуженого від людини (антигуманного) «світового порядку» є, водночас, «боротьбою за РЕАЛЬНУ демократію».

«Конкретизація і публічне обговорення формули української ідеї мали б об’єднати суспільство. Але такий результат буде можливим лише за умови звільнення національної самооцінки від зовнішніх стереотипів» (К.Стеценко). Саме подоланням стереотипів були наповнені виступи усіх, хто доповідав і брав участь в обговоренні. 

Присутні погодилися з В.Гаврилюком, що дискусіями і доповідями такі зустрічі не повинні закінчитися. «Маємо створити робочу групу і працювати більш злагоджено, що було підтримано всіма учасниками».

То ж співорганізатори конференції на чолі з Ігорем Найдою беруть на себе організаційну складову такої роботи. А напрацювання, які буде здійснено, стануть у нагоді людям із новим мисленням і готовністю до здійснення змін в Україні, ґрунтуючись на підходи, окреслені під час роботи конференції.

Час такий, на думку учасників конференції, настане дуже швидко.

 

Фото http://www.facebook.com/media/set/?set=a.10151346195644475.492522.790199474&type=1 

 

Юлія Бережко-Камінська