НІХТО НЕ ЗАБУТИЙ, НІЩО НЕ ЗАБУТО!

На сполох б′є солдат!

Сліди тих днів

у моїй долі

Закарбувались

назавжди,

Коли наш край

         діждався волі

З ярма

         фашистської орди.

Коли звільнили

         Україну

Солдати з Дону

         до Карпат,

І далі йшли,

         на штурм Берліну,

Мій батько теж –

         війни солдат.

Відлуння днів

         тих і розкоти,

Скрізь в долі

         людства ці сліди –

Страшні нагадують

         нам дзоти

Про героїзм той

         від біди.

Чому ж війна

         нас не навчила,

Як треба жити

         в мирі всім.

Слід мародерства

         залишила,

За владу війн

         знов чути грім.

Шануєм славних

         ветеранів

І тих, хто в вічність

         вже пішов.

Чом ятримо

         серця їх, рани,

Солдатська –

         не водиця кров.

Сліди війни

         знов в їхній долі,

В потомства розбрат –

         на сполох б′є солдат!

Тож владних війн

нам, чвар доволі,

Кому потрібний

         цей безпам′ятства парад!

 

 

Василь Слободяник