Петро Могила в Приірпінні

За підтримки СОГ «ДЕМОКРАТИЧНА КИЇВЩИНА»

Данута КОСТУРА

 

Недавно група  краєзнавців, серед яких член Національної спілки

краєзнавців  України Юрій Мельничук, директор Ірпінського краєзнавчого

музею Анатолій Зборовський, науковців – кандидат історичних наук Олександр

Заремба, істориків - Олександр Федоренко,  вчителів, представників

козацтва  вивіряла майбутній туристсько-краєзнавчий  маршрут, пов'язаний з

перебуванням Петра Могили у Приірпінні та Києво-Святошинському районі.

 Директор Бучанського позашкільного закладу Андрій Куцевалов разом зі своїми

співробітниками прокладали цей маршрут  на велосипедах. Такий спосіб

ознайомлення з темою пропонуватиметься  перш за все для школярів для

ознайомлення з краєм, його історією.

Екскурсія почалася з ворзельського Центру культури « Уварівський дім». Тут

вже кілька років поспіль проходять наукові читання, присвячені  Петру

Могилі.

З Ворзеля всі вирушили до села Михайлівка – Рубежівка, з яким пов’язані

спогади Петра Могили: « Року 1629, місяця липня 5, привелось мені в маєтку

моєму монастирському , що називався Рубежівка, у слуги мого Станіслава

Третяка  бути, і там новий дім освячувати, який він збудував». Відомий

дослідник ХІХ ст. С. Голубєв вважав, що Рубежівка була власністю не

монастирською, а Петра Могили, і була куплена ним ще до постригу.

 

Збереглися  і листи, написані у Рубежівці до своїх румунських родичів.

Знаходяться у одному  з тамтешніх музеїв. У 1996 році у Рубежівку приїздив

родич Могили, румунський митрополит Нестор Олтенський. Він подарував

рубежівському храму копію ікони, на якій зображено Петра Могилу. Цю ікону нам

показав настоятель храму Архистратига Михаїла отець Петро. Він розповів

про митрополита і Рубежівку, про непросту історію церкви.

У 2008 році у Рубежівці поблизу церкви поставлено пам’ятник, на якому

митрополит зображений у митрополичому вбранні на повний зріст.

 

З Рубежівки маршрут пролягає до Ірпеня, до цілющого джерела. Раніше поруч

нього стояла капличка, але була знищена комуністичною владою. Зараз на

місці каплички стоїть хрест.

 

Наступним був Гостомель, окрасою якого є  Свято-Покровська церква. На

її фасаді розміщені три меморіальні дошки. На одній з них написано, що у

Гостомелі перебував митрополит Петро Могила. Друга дошка присвячена нашому видатному композитору Миколі Лисенку. Саме тут він записав цикл весільних пісень. А третя згадує козацького полковника Семена Палія, який, за переказами, разом з побратимами на місці зруйнованої церкви побудував нову. Саме тут, у Гостомелі у  часи козаччини базувалася Гостомельська козацька сотня.

Настоятель церкви отець Петро, який служить у ній більше двох десятків

років,  розповів про історію  церкви, її відбудову. У храмі безліч ікон. У

кожної своя історія. Окремо лежить ікона особлива , яку кілька років тому

принесла парафіянка. На ній несподівано почали світліти лики. Світлішають

з кожним роком.

Екскурсія закінчилася  ознайомленням з древньою історією Гостомеля.

Постать Петра Могили суперечлива. Одні вважають його недостатнім

поборником православ’я, інші – навпаки. Наразі, для нас ця постать на

виріст. Щоб сповна її оцінити потрібні знання. Ворзельські читання,

екскурсії по місцях перебування цієї  знакової для України постаті  –

невеличке та все ж наближення до розуміння цієї потужної особистості у

нашій історії.

Біографічна довідка

Петро Могила (1596 – 1647) - нащадок древнього молдавського боярського

роду . Освіту здобував у Львівській братській школі, згодом у європейських

університетах. Був на  військовій службі.

У 1627 році стає архімандритом Києво-Печерської лаври.

 З 1633 року – митрополит Київський , Галицький і всієї Русі, екзарх

(намісник) Константинопольського патріарха.

 Згуртовує навколо себе освічених людей. Об’єднує Лаврську і Київську

братську школи у колегію за зразком єзуїтських шкіл (згодом

Києво-Могилянська академія). Дає поштовх до розвитку народної освіти. (

Широка освіченість народу, яка так дивувала іноземців на початку  другої

половини 17-го століття і які залишили свої захоплені  спогади, це, у

великій мірі, заслуга Петра Могили).

Упорядковує богослужбову практику. Видає «Требник», де містяться молитви,

описи обрядів, пояснення і настанови. Залишив біля 20 різнопланових

творів. В часи Петра Могили відновлюються Софійський собор, будуються

церкви, розчищаються залишки Десятинної церкви, під руїнами якої

віднаходять мощі князя Володимира.

Петро Могила жив і служив у  важкий для  Української православної церкви

час. У 1596 році, внаслідок глибокої кризи у православній церкві,

Київський митрополит Михайло Рогоза і більшість єпископів підписали

Берестейську унію (союз) із Римом. Дії Могили були спрямовані на

примирення – тих, хто визнав унію, і тих, хто виступав проти неї.

Обговорювалось і питання патріархату. Але собори, які скликалися з того

приводу, були безуспішними.

Помер Петро Могила у 50-річному віці. Згідно із заповітом, його поховали в

Успенському Соборі Києво-Печерської лаври. (Після відходу радянських

військ з Києва, Собор був підірваний, а з ним і прах митрополита). Все

своє майно та бібліотеку ( одну із найбагатших на той час, де були твори

Сенеки, Цезаря, Цицерона, Макіавеллі, руські літописи, польські хроніки)

заповів Києво-Могилянській колегії.

У 1996 році канонізований. Роки його правління увійшли в історію України

під назвою Могилянська доба.

Данута КОСТУРА

Газета «Бучанські новини» №23 (483) 20 червня 2014 року